Андрюшка (nd_rosen) wrote,
Андрюшка
nd_rosen

Марафони 2015

Ні для кого не секрет, що байк-марафони приваблюють більшу частину людей ніж змагання з кросс-кантрі. На це є безліч причин які я не маю часу аналізувати, тому залишимо це як безперечний факт. Окрім трьох етапів серії Cyclokarpaty у 2015 році вдалось взяти участь у немалій кількості вітчизняних імпрез.


Стежками Опришків

Як провести святкові вихідні на День незалежності? Хтось обере поїздку на природу, хтось захоче випити пива у компанії друзів на черговому фестивалі, а комусь захочеться просто залишитись вдома та відпочити від робочих буднів. А от півтори сотні велолобителів, вже третій рік поспіль проводять День Незалежності у Рахові, беручи участь у вело марафоні "Стежками оприжків". Вирішив, що їхати 80 кілометрів на 26' хардтейлі по свидовецькому камінню не найкращий варіант, і саме тому обрав для себе коротшу категорію - такий собі "лайт"... Підготовка вийшла непогана - за тиждень до марафону накатав по горах 400+ км з набором 10+ тис метрів, після чого якісний відпочинок. На жаль, за кілька днів до старту підхопив якійсь бацили та в Рахів привіз вже хороші такі шмарклі. Не дивлячись на те, що рік тому, після Перемишля, пообіцяв собі більше не стартувати з простудою, вирішив таки не відмовлятись від участі. За день до старту неспішно прикатали перший підйом та останній спуск. Вийшло 20 км з майже тисячкою метрів вверх - могла би бути хороша "хоббі" дистанція для початківців.



Зранку проводив на дистанцію "хардкорщиків", після чого закинувшись ліками стартанув і сам. В котрий раз потішили клоуни, котрі будь що намагаються полідирувати хоча б кілька кілометрів, проте закінчуються на перших метрах підйому. Хлопчина у формі "Спеш" заліз у перший ряд а потім ще перші кілометри маячив у голові групи. Програв, до речі мені на фініші більше години, тому не лізьте стартувати попереду, якщо не маєте сил боротись з кращими - це тільки лишній раз покаже який ви чайник, а ще може бути небезпечним. Стартовий апхіл їхав першим номером майже не піднімаючи голови, за деякий час відвалились усі крім Влада Скубенко та Олексія Ждановича. Втім скоро Влад також відстав а Олексій, використовуючи зрізки вийшов вперед (втім, він був не в моїй категорії, тому можна було не переживати). До першого КП заїхали зі Ждановичем майже одночасно (42 хв.), а от приблизно від другого я почав ловити вафельки - температура піднімалась, пульс та потужність падали. В Косівській поляні закинувся черговими ліками і поіхав терпіти останній під'йом, де мене наздогнав Влад. Не знаю якими зусиллями, але до кінця все ж вдалось засвітити кілька хвилин. Після останнього КП лишалось тільки спуститись у Рахів і не налажати, тому фінішний даунхіл їхав надійно та обережно (тим не менше, вийшов третій результат з усіх на цьому відрізку). Переміг здебільшого завдяки силі волі, ну і звичайно тому, що байк не підвів. Після злитих ЛЧУ та гонці у Хусті вже на нього образився, але цього разу майже все було чьотко!



Величезна подяка тим, хто продовжує вірити в те, що вся ця справа не даремна і продовжує розвивати КК та марафонський напрям. Звичайно це учасники, без яких все це було б неможливо, команда організаторів Ігора а також сумська та дніпровська бригади, місцеві волонтери та інші... Ще три рокі тому мені не вірилось що у нас можуть бути кавуни на КП, що після фінішу можна отримати СМС з результатом... Втім є і відмінності - якщо за кордоном категорію "гіга" їдуть майже в десять раз менше людей ніж інші ("мега", "хоббі") і це ті, хто за сезон проїзжає по 10-15 тис км з нереальним набором. У нас чомусь майже половина учасників перетворюють змагання на "велотуризм" з середньою швидкістю ледь за 10 км/год і загальним проходженням дистанції у 7-8 годин. Можливо, не кожен готовий проїхавши пів країни та заплативши солідний внесок, змагатись лише кілька годин, тому нікого не критикую, а просто висловлюю свою думку.

Результати
Strava


Пилипець

Вже третій рік поспіль їздив на Пилипець не в найкращих кондиціях. То з недолікованим коліном, то з втраченою формою, а цьогоріч після хвороби, проте все ж таки примудряюсь якось попадати в призову трійку. Настрій погіршило ще й те, що стартувати довелось по вологій погоді, яку я дуже не люблю. Ще й плутанина зі стартом (перенос туди-сюди) не добавила наснаги... Але хоч-не-хоч, а стартувати треба.



До другого під'йому їхали дружньою компанією з Козловського, Пясецького, Зубенка, Стрижака та Ждановича. Мені довелось ліквідувати прокол заднього колеса, дякую Кості, що допоміг насосом. Далі була погоня, кілька підкачуваннь колеса, проходження глиняних "ап" і "даунхілів", річки і калюжі, трохи блукання, а завершення цього дійства просто на силі волі! Дякую усім хто був - хто змагався, організовував, допомагав, фотографував та суперничав.

Результати
Strava


Дебрі ЛЧУ

Ще після серпневого ЛКУ, було вирішено, що просто необхідно повернутись у Харків на марафон "Дебрі", якій вже другий рік поспіль тримає статус "Чемпіонату України з марафону серед любителів та ветеранів". Шість годин восени даються важко, три години якось мало, а от естафетний формат (який до речі не їздив ще з Боярки 2010) саме то. Компанію у цій авантюрі погодилась скласти Nadya Kolomiets, тому до змагань потрібно було поставитись максимально відповідально. Проте, як це останнім часом трапляється в мене все частіше - "не так сталось як гадалось (с)". Перед стартом дізнаємось, що ті, кого намітили собі в основні конкуренти (Діма та Іра з Одеси) переписались в соло шість годин. Були думки втікти хоча б в тригодинне соло, але раз у нашій категорії м'ясорубка відпадає, вирішуємо лишити все як є і заочно змагатись з чоловічими парами.



Старт був дуууже м'ягенький - якійсь молодий хлопчина вирвався вперед і лидирував в темпі, як то кажуть "нище середнього". Після малої петлі довелося трохи добавити, бо так і солісти доженуть скоро, їхав першим колесом, позаду бачив Пожиганова та Щербацького. Не спішив, пульс 170, відпрацьовував лише на кількох апхілах. Друге коло в такому самому темпі, проте тут вже два рази спадав ланцюг, тому коло вийшло на хвилину повільніше. Надя мочить свою зміну, маю менш за пів години на відновлення, чим і користуюсь. На третьому моєму колі ланцюг знов зпадає 2 рази, а от на четвертому 12 (дванадцять!!!). Падає навіть на 36/11 по прямій. Ледь докотив до фінішу на центрі касети, де лише трохи підкусувало. Причину визначили досить швидко - виявилось, що один з зубів системи зігнутий, і саме це спричиняло такі негаразди. Наступне коло (5-те) все працювало ідеально, хоча я вже прислухався до кожного звуку і вирішив не форсувати а їхати надійно а от на шостому попав у трафік. Десь два-три десятки "туристів велосипедистів" неспішно сунувших по трасі. Попадав на них у трьох місцях. Здається саме на цьому (а може і раніше) колі тріснуло сідло. Далі було вирішено мінятись по одному колі, щоб Надійка мала змогу також накататись, а то три кола в залік якось зовсім не по дорослому.



Своє сьоме коло розпочав досить бадьоро, аж поки не вперся в повільного учасника. Попросився вперед, проте мене не пустили, довелось їхати спуск за ним. Їхав повільно а гальмувати почав рано та різко. В принципі я сам винен, хоч і не очікував, що попутчик виявиться аж таким чайником, тому довелося прополювати кущі смпачними кульбітами. Швиденько піднявшись, та позбиравши бачки, гарміни... продовжив свій шлях. Проте вже не так швидко - дуже сильно забив ікроножний мяз, тому про встати на ноги навіть не йдетиься, доводиться в прямому сенсі їхати однією лівою ногою. Але і цього було мало на мою долю - на середині коло знову невдача - розірвався ланцюг. Добре, що у місці у місці з'єднання, тому на ремонт пішло не більше двох хвилин. На останнє коло вирішили випускати мене вже на Надіному велосипеді, щоб збити з толку темні сили. Фініш дався важко - забита нога боліла, на спусках та трясучці доводилось підгальмовувати, через те, що на байку інша система педалів. Тим не менше, вдалось наздогнати та пройти Сергія Шатнюка, що дозволило таки зайняти заочно друге місце по чоловікам. За 3:45 змінами проїхав вісім кіл, що вимірюється 85 кілометрами та 1800 метрів набору. Залишився дуже задоволений тим, що не підвів напарницю. Окрема подяка Павлу, який на свій ДН допомогав нам як секундомером, так і вмілими руками. Студентам-волонтерам, спонсорам та організаторам, поварам, ну і звичайно фотографам за чудові фотознимки!!! Ще забув - погода була просто фантастична як для жовтня, розчарувала тільки мала кількість учасників. А траса порадувала - на скільки мені не сподобався ЛКУ-шний варіант, настільки доставила марафонська петелька.

Результати
Strava


Night Madness

Другий раз поспіль беру участь у нічному марафоні "Night Madness", і другій раз поспіль фінішую в ньому другим. На вищий результат сподіватись було важко, бо ще після хустскої багатоденки, що пройшла минулого тижня, вже відчував неабияку втому. Але, все одно вперто вирішив взяти участь у цьому божевіллі з надією, що вдасться за неповних шість годин подружитись нарешті із болотом.



Нажаль, дружби знов не вийшло, і саме через болото, яке мене ментально вибило з колії, не вийшло поборотись за перемогу. В тім, під кінець змагання зміг трохи додати, але часу забракло - приїхавши до фінального чекпоінту за хвилину до закриття, виявилось що фініш вже майже дві хвилини як закритий. Сталось так через різницю в часі між фактичним стартом та відліком у програмі. На жаль, я цього не знав і на дев'яте коло не встиг (а може вже і не на жаль). Думаю, якби марафон був на кілька годин більше, шанси були б значно вищі. З витривалістю було все гаразд, а от з темпом в середині гонки не склалось.



Хочеться подякувати Сергію та Катерині, які допомагали відправляти на дистанцію та вчасно подавали усе необхідне. Нажаль, щось на зразок боротьби вийшло лише на перших колах, проте на цих змаганнях головна боротьба відбувається з собою і нічною та складною трасою. Також хочеться відмітити колових учасників, які жодного разу не помішали, а були дуже коректні, пропускаючи вперед. Велічег витримав усі нічні знущання та не підвів.

Ну і на останок, подяка організаторам, за цікавий оновлений формат гонки. Старт у сутінках це щось неймовірне! Дуже гарно споглядати за тим як осінній ліс поступово "засинає", до того ж, перше коло, що ідеться ще без світла дає хорошу нагоду пристрилятись, та познайомитись з поточним станом траси.

Результати
Strava


Карпова Осінь

Раптові рішення не завжди призводять до чогось вдалого. Втім, бувають і виключення з правил - так, заявивши про тригодинний марафон лише за два тижні до самого старту, організатори змогли провести змагання на солідному рівні. Повернувшись в суботу, після майже тижневого відрядження, до України, зрозумів, що маю мабуть останній шанс ще разок помурдувати себе у хорошу осінню погоду у чудовому лісі. УЗ не залишає ніяких шансів добратись у Рівне зі Львова, але вихід знайшовся.



Рівненська кантрійна траса завжди була однією з моїх найулюбленіших, тому марафонський варіант теж не розчарував. У заявлені на 5 км 95 метрів набору мені не вірилось, так і вийшло - його майже в два рази більше. В загалом вийшла сама "кантрійна" з марафонських трас у країні (середня швидкість 15 км/год). А головною фішкою, окрім смачних торчів, хороших рівнячків, та безлічі поворотів тут є кротячі горби, на яких трясе просто неймовірно (тепер наприклад ЛКУ у Дніпрі згадується немов гонка по відшліфованому склі). Як сказав на брифінгу Володя: "Марафон виграється не на спусках а на всій дистанції!".



От і я, стартую мягенько і намагаюсь пристрилятись до траси. Перше коло вів Кудрик, але на початку другого капнув. Далі їхали з одним з молодих спортсменів (здається з Луцька), кілька раз намагався провірити, проте хлопчина тримався. Вирішено покататись позаду та знайти слабкі місця, що було нескладно. Під кінець третього кола вихожу вперед перед самим довгим апхілом, роблю розрив в сам під'йом, додаю на рівнині, а на четвертому колі показую найкращий час. Ну а далі лишається три кола катаюсь в своєму темпі. Три години промайнули зовсім непомітно, і на жаль, вийти на восьме коло не вистачило лише двох хвилин. Колові учасники пропускали бездоганно (лише один щось буркнув, проте і він пропустив), а багато хто ще й підбадьорював, велос працював майже бездоганно (лише на останніх колах трохи глючила трансмісія). Велика подяка рівнечанам за відмінну організацію, чудову трасу та домашню атмосферу!

Результати
Strava



Tags: ghost, marathon, xc
Subscribe

  • Польські марафони Cyclokarpaty 2015

    Польські марафони серії Cyclokarpaty стали вже невід'ємною частиною змагального вело сезону. Кожен рік вдається вибратись на два-три…

  • Проба 2015

    Діло поступово йде до весни, а підготовка до нового велосезону виходить до свого логічного завершення. Втім, цього року не можу похвалитись…

  • Пуща Весняна 2015

    Перші два старти були як то кажуть пристрілочними, а от від змагань у Пущі-Водиці вже чекав результату. Це особлива гонка з роздільним стартом, де…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments